Нетримання сечі у людей похилого віку

ЗАПИСАТИСЯ ДО ЛІКАРЯКОНСУЛЬТАЦІЯ ЛІКАРЯ ОНЛАЙН

Визначення нетримання сечі

Нетримання сечі є поширеним явищем, яким страждає приблизно 1 з 3 людей похилого віку. Деякі люди відчувають нетримання сечі кожного разу, коли вони сечовипускають, тоді як у багатьох інших нетримання сечі виникає періодично. Багато людей живуть з нетриманням сечі, не звертаючись за медичною допомогою, бо бояться, що це вказує на більш серйозне захворювання, або їх це бентежить. Інші помилково вважають нетримання сечі нормальною частиною старіння і припускають, що з цим нічого не можна зробити. Навпаки, нетримання сечі ніколи не є нормальним явищем, а коли воно трапляється, часто піддається лікуванню.

Нетримання сечі є не тільки проблемою саме по собі, але й може призвести до багатьох інших проблем і ускладнень, особливо у літніх людей. Наприклад, нетримання сечі може змусити людину уникати діяльності та взаємодії з іншими, що може призвести до ізоляції та депресії. Крім того, нетримання може збільшити ризик висипання на шкірі пролежні (внаслідок подразнення шкіри сечею), а також падіння (внаслідок спроб швидко дістатися до туалету).

Причини та симптоми нетримання сечі

Старіння саме по собі не викликає нетримання сечі, але зміни, які відбуваються зі старінням, можуть підвищити ризик розвитку нетримання сечі, втручаючись у здатність людини контролювати сечовипускання. Наприклад, максимальна кількість сечі, яку може вмістити сечовий міхур (ємність сечового міхура), зменшується. Зменшується здатність відкладати сечовипускання. Після сечовипускання в сечовому міхурі залишається більше сечі (залишкова сеча), частково через менш ефективне стискання м’язів сечового міхура. У жінок у постменопаузі сечовий сфінктер не затримує сечу в сечовому міхурі настільки ефективно, оскільки зниження рівня естрогену після менопаузи призводить до вкорочення уретри та витончення та ламкості (атрофії) її оболонки. Також сповільнюється відтік сечі через уретру. У чоловіків відтоку сечі через уретру може перешкоджати збільшена передміхурова залоза, що зрештою призводить до збільшення сечового міхура.

Нетримання сечі має багато можливих причин. Деякі причини, такі як інфекція сечового міхура, перелом стегна або делірій, можуть викликати нетримання сечі раптово та раптово. Інші причини, такі як збільшення передміхурової залози у чоловіків або деменція, поступово заважають контролю над сечовипусканням, поки не виникає нетримання. Нетримання сечі може зникнути і ніколи не повторюватися. Крім того, він може зберігатися, періодично або, в деяких випадках, часто.

Типи нетримання сечі

Багато експертів намагаються класифікувати нетримання відповідно до основної причини проблеми. Категорії або типи, з якими сходяться більшість експертів, це ургентне нетримання, стресове нетримання, переповнення, функціональне нетримання та змішане нетримання.

Нетримання сечі:

Імперативное нетримання сечі – це різкі та інтенсивні позиви до сечовипускання, які неможливо придушити, з подальшим неконтрольованим виділенням сечі. Кількість втраченої сечі може бути малою або великою. Люди з ургентним нетриманням зазвичай мають дуже мало часу, щоб дійти до туалету, перш ніж у них трапиться «нещасний випадок». Більшість людей з імперативним нетриманням сечі частіше сечовипускають не лише вдень, але й уночі (ніктурія). Поєднання невідкладних позивів, почастішання сечовипускання та почастішання сечовипускання вночі часто називають гіперактивним сечовим міхуром, незалежно від того, чи призводить ця комбінація до нетримання.

Ургентне нетримання сечі є найпоширенішим типом постійного нетримання сечі у літніх людей. Причина гіперактивності сечового міхура та нетримання сечі зазвичай невідома. Інсульт, деменція або інші розлади, які впливають на здатність головного або спинного мозку (наприклад, стеноз поперекового відділу хребта) гальмувати скорочення сечового міхура, коли немає можливості помочитися, сприяють імперативному нетриманню. Стани, які подразнюють сечовий міхур, такі як атрофічний вагініт у жінок, збільшення передміхурової залози у чоловіків або сильний запор, також можуть сприяти виникненню нетримання.

Стресове нетримання сечі:

Стресове нетримання сечі — це неконтрольована втрата невеликої кількості сечі під час кашлю, напруги, чхання або підняття важких предметів або під час будь-якої діяльності, яка раптово підвищує тиск у черевній порожнині. Цей підвищений тиск долає опір закритого сечового сфінктера. Потім сеча надходить в уретру і через неї. Стресове нетримання сечі часто зустрічається у жінок, але рідко у чоловіків.

Будь-який стан або подія, яка послаблює та знижує опір сечовивідного сфінктера або уретри, може спричинити стресове нетримання. Пологи, наприклад, можуть послабити сечовий сфінктер, як і хірургічне втручання, що залучає органи або структури в малому тазу, наприклад матку (наприклад, гістеректомія). Якщо частина сечового міхура втрачає підтримку волокнистої сполучної тканини та випинається в стінці піхви (стан, який називається цистоцеле), нижня частина сечового міхура змінює форму. Якщо форма сечового міхура змінюється, положення уретри може змінитися там, де вона з’єднується з сечовим міхуром, що потім перешкоджає і послаблює сечовий сфінктер. У жінок у постменопаузі нестача естрогену послаблює здатність сечового сфінктера стримувати потік сечі, дозволяючи слизовій оболонці уретри ставати тоншою та крихкішою, що називається атрофічним уретритом. У чоловіків стресове нетримання сечі може виникнути після операції на простаті, якщо пошкоджений сечовий сфінктер. Як у чоловіків, так і у жінок ожиріння може спричинити або погіршити стресове нетримання, оскільки зайва вага створює додатковий тиск на сечовий міхур.

Переповнення нетримання:

Нетримання через переповнення – це неконтрольоване витікання невеликої кількості сечі, яке зазвичай спричинене певним типом закупорки або слабкими скороченнями м’язів сечового міхура. Коли потік сечі блокується або м’яз сечового міхура більше не може скорочуватися, сеча затримується в сечовому міхурі (затримка сечі), і сечовий міхур збільшується. Тиск у сечовому міхурі продовжує зростати, поки не витікає невелика кількість сечі. Підвищення тиску в сечовому міхурі також може пошкодити нирки.

У літніх чоловіків збільшена простата може блокувати уретру. Рідше рубцева тканина звужує або іноді навіть блокує найнижчу частину сечового міхура, де він з’єднується з уретрою, або блокує саму уретру (стриктура уретри). Таке звуження або закупорка може виникнути після операції на простаті. У чоловіків і жінок сильний запор або застій калу може спричинити нетримання сечі, якщо стілець заповнює пряму кишку настільки, що створює тиск на нижню частину сечового міхура, сечовий сфінктер або уретру. Пошкодження нервів, що паралізує сечовий міхур (стан, який зазвичай називають нейрогенним сечовим міхуром), також може спричинити нетримання сечі від переповнення. Інсульт і цукровий діабет можуть паралізувати сечовий міхур, що призводить до нетримання сечі через переповнення.

Функціональне нетримання:

Функціональне нетримання сечі означає втрату сечі внаслідок неможливості (або іноді небажання) дійти до туалету. Найпоширенішими причинами є стани, які призводять до нерухомості, такі як інсульт або важкий артрит, і стани, які перешкоджають розумовим функціям, такі як деменція через хворобу Альцгеймера. У рідкісних випадках люди впадають в таку депресію, що не ходять в туалет (психогенне нетримання).

Змішане нетримання:

Змішане нетримання включає більше одного типу нетримання. Найбільш поширений тип змішаного нетримання сечі зустрічається у жінок похилого віку, у яких часто спостерігається поєднання нетримання сечі при позивах і стресі. Ургентне нетримання сечі та функціональне нетримання сечі зустрічаються разом у людей із тяжкою деменцією, хворобою Паркінсона, інсультом та іншими неврологічними розладами, що призводять до інвалідності.

Діагностика нетримання сечі

Інформація, зібрана шляхом запитань про сечовипускання та нетримання сечі, може допомогти лікарям визначити тип, тяжкість і причину проблеми та розробити відповідний план лікування. Лікарі часто задають такі питання:

• Як довго триває нетримання сечі?
• При епізодах нетримання сечі нижня білизна зазвичай просто волога чи промокла?
• Перед сечовипусканням або епізодами нетримання, чи є різкі та інтенсивні позиви до сечовипускання? Скільки часу зазвичай проходить до початку сечовипускання після відчуття позиву до сечовипускання?
• Чи здається, що певні події чи дії викликають потребу в сечовипусканні (наприклад, звук текучої води, миття рук, фізичні вправи)?
• Чи виникають епізоди нетримання сечі під час сміху, кашлю, чхання або нахилу?
• Яка частота сечовипускань або епізодів нетримання протягом звичайного дня? Типова ніч?
• Наскільки важко почати сечовипускання? Як тільки починається сечовипускання, чи переривається потік сечі?
• Чи існує певний зв’язок між сечовипусканням і прийомом наркотиків, алкоголю чи напоїв з кофеїном?
• Як нетримання вплинуло на здатність виконувати повсякденні справи?

Людину з нетриманням сечі можуть попросити вести щоденник, у якому фіксуватимуться звички сечовипускання протягом принаймні 3 днів. Цей щоденник може допомогти лікарю оцінити, як часто виникає нетримання сечі та скільки сечі втрачається під час епізодів нетримання. Щоденник також може допомогти лікарю визначити причину нетримання.

Фізичний огляд може надати цінну інформацію. Ректальне обстеження може підтвердити, чи є у людини сильний запор або якщо стілець утруднений. Пошкодження нервів, що сприяє або спричиняє нетримання, можна виявити за допомогою дослідження чутливості та рефлексів у нижній частині тіла. У жінок гігієнічне обстеження може допомогти виявити проблеми, які можуть сприяти або спричинити нетримання сечі, такі як атрофія слизової оболонки уретри та випадання сечового міхура у піхву. Інколи стресове нетримання сечі діагностують, просто спостерігаючи за втратою сечі, коли людина кашляє або напружується. Кількість сечі, що залишилася в сечовому міхурі після сечовипускання (залишкова сеча), можна виміряти за допомогою ультразвуку. Крім того, кількість залишкової сечі можна виміряти за допомогою невеликої трубки (катетера), яка встановлюється в сечовий міхур (катетеризація сечі). Велика кількість залишкової сечі може свідчити про нетримання сечі через переповнення, що є результатом блокування потоку сечі або недостатнього скорочення сечового міхура. Дослідження сечі за допомогою мікроскопа (аналіз сечі) може допомогти визначити наявність інфекції.

У деяких випадках корисні спеціальні тести, які проводяться під час сечовипускання (уродинамічна оцінка). Ці тести вимірюють тиск у сечовому міхурі в спокої та при наповненні. Катетер вставляється через уретру в сечовий міхур, і вода пропускається через катетер, при цьому реєструється тиск у сечовому міхурі. У нормі тиск підвищується повільно і стабільно. У деяких людей тиск підвищується стрибками або надто різко, перш ніж сечовий міхур повністю заповниться. Схема зміни тиску допомагає лікарю визначити тип нетримання сечі та найкраще лікування. Також можна виміряти швидкість потоку сечі; це вимірювання може допомогти визначити, чи утруднений потік сечі та чи може м’яз сечового міхура скорочуватися досить сильно, щоб викинути сечу. У деяких випадках лікар може оглянути сечовий міхур за допомогою гнучкої оглядової трубки, яка називається цистоскопом.

Лікування нетримання сечі

лікування залежить від типу та причини нетримання сечі. У більшості випадків нетримання можна вилікувати або значно зменшити.

Іноді лікування передбачає лише навчання та деякі прості зміни поведінки. Людина дізнається про функціонування сечового міхура та вплив наркотиків і споживання рідини. Людина також дізнається, як створити звички сечового міхура та кишечника, які сприяють контролю над сечовипусканням, наприклад, бути терплячим і не поспішати при сечовипусканні та дефекації. Людині рекомендується уникати рідини, яка може дратувати сечовий міхур, наприклад напоїв з кофеїном, або зменшити споживання. Рекомендується випивати від шести до восьми склянок рідини без кофеїну на день, щоб запобігти надто концентрації сечі, яка також може дратувати сечовий міхур.

Якщо конкретні розлади або ліки викликають або сприяють нетриманню сечі, лікування передбачає зусилля, спрямовані на усунення або мінімізацію цих факторів. Препарати, які зменшують стиснення м'язів сечового міхура, часто можна припинити. Для людей, які приймають діуретики, час прийому дози можна регулювати таким чином, щоб людина могла бути поблизу ванної кімнати, коли препарат почне діяти.

Імперативний нетримання сечі: людям з імперативним нетриманням сечі рекомендується мочитися через рівні проміжки часу (зазвичай приблизно кожні 2-3 години) до появи позиву. Цей тип тренування, який іноді називають звичкою або тренуванням сечового міхура, підтримує сечовий міхур відносно порожнім, таким чином зменшуючи ймовірність нетримання. Інший підхід полягає в тому, щоб навчитися чинити опір сечовипусканню протягом поступово більш тривалих періодів після того, як з’явиться позив до сечовипускання. Мета — сечовипускання кожні 3-4 години без нетримання сечі. Виконання вправ для тазових м’язів (вправи Кегеля) може бути дуже корисним. Ці вправи передбачають багаторазове скорочення тазових м’язів багато разів на день для нарощування сили. Можуть допомогти препарати, які розслаблюють сечовий міхур шляхом зменшення м’язових скорочень. Двома найбільш часто використовуваними препаратами є оксибутинін і толтеродин. Форми цих препаратів тривалої дії можна приймати один раз на день. Нещодавно використання кардіостимулятора, дроти якого імплантовані в спинний мозок, виявилося корисним у деяких людей, які мають кілька епізодів нетримання сечі (більше 50 на день).

Стресове нетримання сечі:

Людям із стресовим нетриманням сечі, як і тим, хто має імперативне нетримання сечі, рекомендується мочитися приблизно кожні 2-3 години, щоб уникнути повного сечового міхура. Зазвичай корисні вправи для м’язів таза (вправи Кегеля).

Жінкам, у яких стресове нетримання сечі викликано атрофією уретри, може допомогти нанесення естрогенового крему всередину піхви або на область, яка безпосередньо оточує отвір уретри. Естрогенний крем, швидше за все, допоможе, якщо також приймати інші препарати, які сприяють звуженню сечового сфінктера, наприклад псевдоефедрин.

Багатьом людям із важким стресовим нетриманням сечі, яке не піддається лікуванню, операція приносить користь. Хірургічне втручання може передбачати підняття сечового міхура та зміцнення частини, яка з’єднується з уретрою. У деяких випадках ефективними є ін’єкції колагену навколо уретри. У рідкісних випадках може бути виконана операція, щоб вставити штучний сфінктер замість сечового сфінктера, який не закривається належним чином.

Переповнення нетримання:

Якщо причиною є блокування відтоку сечі, нетримання сечі лікують, коли це можливо, шляхом усунення або зменшення блокування. Препарати, які розслаблюють сечовий сфінктер, такі як теразозин і тамсулозин, швидко протидіють деяким блокам, спричиненим збільшенням простати. Прийом фінастериду протягом декількох місяців може зменшити розмір простати або зупинити її ріст. Крім того, чоловіки з нетриманням сечі, спричиненим збільшенням простати, можуть пройти операцію з видалення всієї або частини простати.

Незалежно від причини, у деяких випадках нетримання сечі через переповнення необхідно вставити катетер у сечовий міхур, щоб дренувати його та запобігти таким ускладненням, як повторні інфекції та пошкодження нирок. Рекомендується введення та видалення катетера кілька разів на день (переривчаста катетеризація), а не катетер, який залишається на місці невизначений час (постійна катетеризація). Переривчаста катетеризація з меншою ймовірністю спричинить інфекцію. Люди можуть самостійно вставити катетер (переривчаста самокатетеризація), але повинні пам’ятати, як це зробити, і мати хорошу спритність рук.