Гліома

З початку 1900-х років гліоми викликають проблеми нейрохірургів через їх складні та різноманітні молекулярні характеристики. Це найпоширеніші первинні пухлини головного мозку, що походять із гліальних клітин (астроцитів, олігодендроцитів та епендимальних клітин) головного та спинного мозку. Пухлини описані відповідно до клітини походження, а саме астроцитоми, олігодендрогліоми та епендимоми відповідно. Олігодендрогліоми мають кращі результати, ніж дві інші.

Відповідно до останньої класифікації ВООЗ гліоми класифікуються від 1 до 4 на основі їх гістологічних і молекулярних характеристик. Прогрес у галузі нейропатології відіграв ключову роль у покращенні розуміння, діагностики та лікування гліом. Поява молекулярного профілювання революціонізувала наше розуміння гліом, уможлививши більш точну класифікацію та персоналізовані стратегії лікування. Пухлини 1 ступеня мають найкращий прогноз, тоді як пухлини 4 ступеня мають гірший прогноз.

Пацієнти з гліомами зазвичай мають деякі або всі з наступних проблем:

•  Епілептичні напади
•  Головні болі – нещодавні головні болі або зміна характеру тривалих головних болів
•  Затуманений зір
•  Труднощі в розмові або розумінні
•  Зниження пам'яті або зміна поведінки
•  Слабкість або незграбність рук або ніг
•  Сонливість

Перш ніж приступати до хірургічного втручання гліоми, хороша оцінка має вирішальне значення. Це включає детальний анамнез та обстеження, включаючи оцінку функціонального стану. Далі нейрорадіолог виконує детальну МРТ головного мозку, яка включає такі дослідження, як перфузія, спектроскопія, трактографія та функціональна МРТ, щоб точно діагностувати гліоми та надати нейрохірургу цінну інформацію щодо безпечного виконання операції.

Хірургічне втручання є першим кроком у лікуванні гліоми, головним чином для видалення якомога більшої безпечної частини пухлини та отримання тканини для гістопатологічного дослідження. Для пухлин 1 ступеня повне видалення пухлини є лікуванням вибору, коли це можливо. При пухлинах 2-4 ступенів хірургічне втручання супроводжується променевою та хіміотерапією.

У деяких глибоко розташованих гліомах або якщо стан пацієнта поганий, проводиться лише стереотаксична біопсія для отримання невеликої кількості тканини для гістологічного діагнозу. Операції у стані неспання проводяться, коли пухлини розташовані у важливих областях або навколо них, що контролюють мову, рух рук і ніг і зір. Нейронавігація допомагає точно визначити місцезнаходження пухлини та важливих частин мозку, а інтраопераційне ультразвукове дослідження допомагає хірургу видалити більше пухлини, водночас залишаючись у безпеці.

Окрім мікрохірургічних методів та інтраопераційного нейрофізіологічного моніторингу, ще одним проривом у нейрохірургії є використання інтраопераційного флюоресцентного контролю для резекції гліоми. Цей метод заснований на взаємодії між флуоресцентними агентами та клітинами гліоми для покращення виявлення великої пухлини під час операції. 5-амінолевулінова кислота (5-ALA) при пероральному введенні пацієнту перед операцією вибірково поглинається пухлинними клітинами та метаболізується, що призводить до виробництва протопорфіринів, які є флуоресцентними. Це робить їх видимими та відмінними від нормального мозку після застосування певних фільтрів, прикріплених до операційного мікроскопа.

Інтеграція флуоресцентного контролю в хірургію гліоми має кілька переваг:

• Тканина гліоми помітно відрізняється від нормального мозку, допомагаючи нейрохірургу точно визначити межі пухлини та уникнути ненавмисного залишення пухлини
• Досягнення максимально безпечної резекції
• Забезпечує зворотний зв'язок у реальному часі
• Покращена виживаність

5-те й останнє видання класифікації гліом ВООЗ, що представляє зміну парадигми в діагностиці цих пухлин, включає молекулярні особливості в гістологічні критерії

• Інтеграція молекулярних маркерів: Остання класифікація робить акцент на молекулярних маркерах, таких як мутації гена ізоцитратдегідрогенази (IDH), ко-делеція 1p/19q і метилювання промотора MGMT. Ці маркери відіграють важливу роль у постановці точного діагнозу, прогнозуванні результатів і прийнятті рішення щодо лікування.
• Ко-делеція 1p/19q часто спостерігається в олігодендрогліомах і передбачає сприятливу відповідь на лікування
• Категорії IDH-мутантів і IDH-дикого типу: у класифікації тепер розрізняють гліоми IDH-мутантів і IDH-диких типів, де останні тепер класифікуються як гліобластоми незалежно від будь-яких інших ознак.
• Мутація H3K27M: типова для дифузних середніх гліом, ця мутація зазвичай дає поганий прогноз у педіатричних випадках.

Наша команда нейрохірургів дуже тісно взаємодіє з радіаційними та медичними онкологами, двічі на тиждень відвідуючи засідання комісії з питань пухлин. Відповідна стратегія лікування реалізується з використанням останніх класифікаційних рекомендацій, щоб забезпечити оптимальні результати для наших пацієнтів
Дослідження продовжують виявляти нові молекулярні зміни, які вказують на те, що в майбутньому може бути доступна специфічна цільова терапія, яка змінить результати лікування гліом.
Довічне спостереження за пацієнтами з гліомою є критично важливим і важливим кроком у лікуванні. Ці пацієнти проходитимуть МРТ через регулярні проміжки часу, щоб забезпечити контроль захворювання.

Щоб дізнатися більше про дорослі гліоми, зверніться до нашої досвідченої команди в Apollo Proton Cancer Center